holovna web lest
ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ
Пам’яті багато не буває. Вона або є, або її нема. Пам’ятати невинно убієнних — не гріх, а християнський, просто людський обов’язок.

Чи можливе? Чи таке можливе?
Чи в таке повірить чоловік?
Щоб родючі українські ниви
Народили 33-й рік?

У ці дні в Україні відзначають річницю трагедії Голодомору. В суботу, 28 листопада, розпочався відкритий інтегрований урок з історії України та української літератури в старших класах української недільної школи при Товаристві української діаспори у Греції «Українсько-грецька думка». Вчитель історії Алла Лобач озвучила епіграф до книги-меморіалу «Голод–33», написаної подружжям Володимиром Маняком та Лідією Коваленко. «Літа 7441 від Сотворення світу (літа 1933) від Різдва Христового був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моравиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених – у лонах матерів (До Книги буття українського народу, - якщо таку книгу буде колись написано)».
Діти зачитали свідчення людей, які пережили Голодомор. Кожен по-своєму переживав трагедію українського народу. На уроці прозвучали висновки Міжнародної комісії по розслідуванню Голодомору в Україні у 1932–33 рр, а також причини, які викликали цю трагедію. Вчитель української мови Оксана Наконечна розповіла про письменників діаспори, які десятиліттями поширювали правду про Голодомор своїми творами. Прозвучали імена Василя Барки з його романом «Жовтий князь», а також Уласа Самчука з твором «Марія», про які розповіли учні старших класів. В пам’ять про померлих прозвучала «Молитва за убієнних голодом» Катерини Мотрич, яка тонкою струною відізвалася в душі кожного. Особливу зацікавленість у присутніх вчителів, батьків, дітей, гостей викликала виставка книг, написаних на тему Голодомору та виданих як в Україні, так і в українській діаспорі. Страшні картини голодного українського села постали перед дітьми та дорослими у світлинах. Скільки б разів не зверталися до теми Голодомору, вона завжди буде хвилюючою, трагічною. Скорбною хвилиною мовчання сьогоднішні діти української діаспори Греціїі пом’янули невинно померлих та ненароджених в Україні в 1932-1933 роках.

Поминальні заходи продовжилися в неділю, 29 листопада, панахидою у православному храмі Св. Миколая в Піреї. Багаторічні намагання української громади донести правду про Голодомор до грецького суспільства не були марними. Вперше ініціатором заходу відзначення скорботної дати стала грецька сторона. Панахида організована Грецько-Українською палатою під егідою Посольства України в Греції. Молебень за померлими правили Митрополит Пірейський Високопреосвящений Серафим та український священик о. Михайло Юрина. На службі Божій за померлих в Україні від Голоду в роках 1932-1933 були присутні працівники дипломатичного представництва України в Греції, української громади, ділових та культурних кіл Греції. Після закінчення панахиди до присутніх звернувся член Спілки письменників Греції Хрістос Адамопулос, який з цієї нагоди написав твір «Коли на землі заспівають псалом миру?», випущений брошурою за фінансової підтримки заступника генерального секретаря Грецько-української Палати Герасімоса-Ніколаса Бугаса. Пристрасні слова письменника переконали навіть тих, в кого ще залишалась тінь сумніву в тому, що цей злочин проти українського народу і цілого людства був здійснений, - зазначив у своєму слові посол України в Грецькій Республіці Валерій Цибух.
«Не розуміють варвари і кати…, що кожного разу, коли вмирає людина, «вмирає і знищується ціле творіння Боже». Кожного разу, коли народжується людина, «Творіння шести днів народжується знову зовсім новим», схвильовано говорив пан Адамопулос. І продовжив: «Уявіть тепер, серед стількох мільйонів жертв Голодомору вмирало і знищувалось ціле «Творіння шести днів Бога»(!). І якщо це не вважається злочином проти людства, що тоді?! Що можна сказати тоді про забуття для нас і для дітей наших?». «Голодомор від самого початку був задуманий для систематичного знищення народу, який прагнув існувати, бути вільним і мислити по-своєму», впевнений Хрістос Адамопулос, який готовий активно долучитися до борців за визнання Голодомору 1932-33 рр. в Україні Ґеноцидом українського народу і злочином проти людства.

Завершилися заходи поминальною панахидою у греко-католицькому храмі Св. Трійці за участю екзарха ГКЦ владики Дімітріоса та українського священика о. Тараса Когута. «Злочин Голодомору 32-33 рр. в Україні повинен бути визнаним грецьким парламентом та всією світовою спільнотою», - зазначив у своєму зверненні до присутніх владика Дімітріос. В цей вечір сотні українців Греції з запаленими свічками в руках і полум’ям жалю та скорботи в серцях зі сльозами на очах молилися за душі загиблих земляків. Церковний хор відспівав церковні псалми та молитву за Україну. У своїй промові до земляків посол України в Греції Валерій Цибух зазначив, що ми, сьогоднішні українці, не вправі забути мільйони жертв цієї страшної трагедії.

Прес-служба Товариства «Українсько-грецька думка»